Юрко Богун: антогоністичне уособлення вінницького полковника

Даний допис є продовженням раніше опублікованої розповіді про твір Генріка Сенкевича "Вогнем і мечем" під детальним розглядом професором Володимиром Антоновичем. https://cutt.ly/ksrPx91

Юрко Богун - чи не найголовніший антогоніст у романі "Вогнем і мечем". У той момент, як козаки Хмельницького та шляхтичі Вишнивецького на фоні схрещують шаблі серед терен України, головні герої боряться саме з Богуном, котрий за сюжетом викрав наречену Яна Скшетуського.

Цей прототип реального вінницького полковника постає в романі як ще той розбишака та гультій. Сенкевич змальовує його як запального козака, який перейняв "дикий" дух України й жив авантюрним життям з'являючись то серед Дикого поля, то аж під Стамбулом.

Але перше питання, яке хвилює читача при зустрічі з персонажем: чому саме Юрко Богун, а не Іван? Володимир Боніфатійович Антонович підкреслював про те, як Сенкевич дуже невдало намагається пародіювати українську мову, а також зазнає величезну кількість помилок у найменуваннях. "Імена осіб і місцевостей підлягали таким перерібкам для зміцнення сьогож місцевого колориту: так обозний ґенеральний Герасим Чернота перехрещений в "Еразма", полковник Іван Богун в "Юрка"... завявляють ся особи з такими прізвищами, яких повернути не можна...".

Цілком ймовірно, що Сенкевич вибрав прізвище "Богун" лиш через його знаність серед читачів. Натомість, його образ - це більш як уособлення загального козацького образу в свідомості Сенкевича. Про це говорить, зокрема, уривок у якому прямо вказується, що Юрко Богун у романі є "'єдиним із воєначальників, що уособлював козака-лицаря".

Та попри неодзночне та викривлене відображення Івана Богуна в романі Генріка Сенкевича, цей антогоніст дійсно може викликати якусь певну дуже крихку, однак симпатію до нього.

Це помітила й Олена Теліга, яка на своїй доповіді під назвою "Сила через радість", яку вона виголосила в Українській Студентській Громаді в Варшаві 15 червня 1937 р., писала про цього персонажа наступне:

• "Кожний, хто читав трилогію Сєнкєвича, був на довгий час полонений Богуном. «Бути таким, як він!» Про це мріяли сотні юнаків, з захопленням вдивляючися в пориваючу постать, яку навіть перо чужинця не хотіло викривити. «Хай будуть такими, як він!» — проносилося в думках не однієї дівчини. Богун є непереможно захоплюючий своєю яскравою фантазією, нестримною сміливістю і безоглядністю в бою і таким лицарським відношенням до жінки, якого б мусів вчитися у нього не один з висококультурних українців нашого віку, що вважає чемність до жінки за прикмету слабости, негідну мужчини".

• Богун був тим героєм, якого неспокійний дух живе і досі і пекучим вогнем вривається в душу молоді. Він був найяскравішим представником типу тогочасних українців, що зі сміхом зустрічали небезпеку, не розв’язували вузли, а розрубували їх, не жебрали, а здобували, що вважали потрібним здобути.

• Безперечно, той тип міг мати тисячі вад, що їх не має навіть пересічна людина, може, йому бракувало багато чеснот, але він — і йому подібні — дали нам ту гостру емоцію, яку відчуваємо, читаючи у вищезгаданого автора, як ціла будова світу, з яким вони боролися, в крові й болоті лежала у їх ніг".

Цікаво також те, що саме цей образ нестримного Богуна Теліга також протиставляла героям усього ХІХ ст.! Для неї у більшості вони були "культурно-розважливими комбінаторами", що "ніколи не рвуть вузли, тільки завжди хочуть їх помалу і обережно розплутати".

Зрештою, остаточно літературно-мистецький образ Богуна був завершений при екранізації роману Єжи Гофманом у 1999 році, де Юрка Богуна зіграв російський актор Олександр Домогаров.

Олександр Домогаров у образі Юрка Богуна

Із того часу українська література, на жаль, не змогла дати настільки сильного мистецького уособлення найвидатнішого полковника Богдана Хмельницького. І попри свою неоднозначність та далекість від реального Івана Богуна, сенкевичовий Юрко лишається найбільш яскравим та харизматичним уособленням вінницького полковника.

Підготував матеріал: Антон Столяров