Хрестоматійно у шкільних підручниках і програмі ЗНО міститься титул "тестя Європи", який присвоюють князеві Ярославу Мудрому. Однак варт зазначити, що в шлюбній дипломатії він був ані першим (адже її до нього почав використовувати ще Володимир Великий), ані останнім. Наступники князя Ярослава активно використовували шлюб, як можливість до укладання нового союзу. І час від часу це створювало дивовижне кровозмішання між європейськими династіями та київськими князями.
Так, у результаті династичного шлюбу між Всеволодом Ярославичем та Мономахинею рід Рюриків поповнилася кров'ю візантійських василевсів. Певна річ, Володимир Великий теж родичався із Візантією, однак Борис і Гліб були вбиті, а Добронега стала дружиною польського короля. У результаті ж шлюбу між Всеволодом та Мономахинею на світ з'явився Володимир Мономах.
Але на тому політика династичних шлюбів не закінчилася. І на цей раз до родоводу Рюриків дали й краплю англосаксонської крові.
1066 рік, битва при Гастінгсі. Останній англосаксонський король Гарольд ІІ Ґодвінсон помирає від нормандської стріли, а його донька Гіта Уессекська тікає до свого дядька - данського короля Свена Естрідсена. Через певний час її вирішили віддати за Володимира Мономаха, у результаті чого в них народився син-первісток Мстислав.
Мстислав Великий найімовірніше добре знав про те, що він є нащадком англосаксонських королів. Про це говорить той факт, що у західних джерелах він часто фігурує під ім'ям Гарольд. Ймовірніше, саме таким іменем він послуговувався при зносинах із Європою, що дозволяло підкріплювати його авторитет на політичній арені, як нащадка Гарольда II.
Те, що руських князів навіть на XII ст. продовжували бачити у ролі бажаних зятів, говорить нам про ще одну річ. Це один із доводів, на підставі якого можна стверджувати, що пік могутності Київської Русі не обмежувався смертю Ярослава Мудрого. Київський стіл лишався ще, щонайменше на першу половину XII ст., могутнім союзником в очах не лише ближчих сусідів, а й більш далеких країн. Тому часи правління Володимира Мономаха та Мстислава Великого цілком можемо назвати "золотою осінню" напередодні князівських міжусобиць.
Текст підготував: Антон Столяров