Шлюб Євпраксії Всеволодівни

Дослідження жіноцтва у історії України є достатньо молодим напрямком, про що ви, як історики, знаєте напевне. Ще менше інформації міститься у "Повісті минулих літ" про долю онуки Ярослава Мудрого - Євпраксії Всеволодівни. Здебільшого це італійські та німецькі хроніки.

Підказка: у нашому тесті відповідь крилася у розумінні того, що ні Анна, ні Єлизавета, ні Добронега не були онуками Ярослава Мудрого. Ця маленька деталь була ключем до вирішення питання!

Євпраксія (на престолі Адельгейда) Всеволодівна - дочка київського князя Всеволода I Ярославича (1077-1093 рр.), сина Ярослава Мудрого; ймовірно, зведена сестра Володимира Мономаха; імператриця Священної Римської імперії у 1088-1105 рр. завдяки одруженню приблизно у 18-літньому віці з німецьким імператором Генріхом IV.

Уявний портрет Євпраксії за художн. К.Чепіга

Дівчинка виділялася надзвичайною мудрістю у свої літа, її обдарованість описували, зокрема, і німецькі вихователі; вона швидко опанувала латину. Спершу Євпраксія потрапила до Саксонії як наречена маркграфа Генріха, який після декількох місяців/через рік шлюбу помер. Саме тоді вона уже пригледілася німецькому імператору Генріху IV, котрий після смерті дружини Берти, витримав рік скурботи і у 1089 році одружився з Всеволодівною у надії отримати військову та фінансову допомогу збоку батька Євпраксії. Цікаво, що київський митрополит Іоанн не схвалив цей шлюб, а батько холодно прийняв нового зятя.

Імператор виділявся аморальністю та жорсткістю; згідно джерел, брав участь у оргіях та спонукав до цього Євпраксію і, до того ж, бажав скинути папу Урбана ІІ. Уся опозиція, включно з сином від першого шлюбу Конрадом, встали на бік Євпраксії та допомогли їй у 1093 році перебратися до Верони до маркграфині Матільди, що була у опозиції до правителя.

Можливо, вправно скориставшись ситуацією Матільда та Конрад використали Євпраксію у своїх цілях, а, можливо, сама Євпраксія, будучи вольовою та гордою жінкою (що правдоподібно, ураховуючи її вдачу), рішилася на виступ перед папою із засудженням вчинків чоловіка на соборі у Констанці у 1094 році, де усі присутні погодилися з неправильністю поведінки імператора. Та цього було мало.

Наступним кроком став собор у П'яченці у 1095 році, куди прибули єпископи Германії, Бургундії, Франції та інші (близько 4000 церковників). На соборі було виправдано гріхи Євпраксії на оргіях ніколаїтів та оголошено анефему імператорові, який врешті-решт, не лише був відлучений від церкви, а зрікся титулу на честь свого сина (Не Конрада правда).

Марковий аркуш 2016 року із зображенням Євпраксії Всеволодівни

Уникаючи переслідувань з боку Генріха IV, як зазначає дослідник С. Розанов, Євпраксія певний період проживала у тітки в Угорщині, а згодом повернулася до Русі, де після смерті чоловіка, вдалася до постригу і через три роки померла у Андріївській обивателі.

Доля Євпраксії Всеволодівни бентежила усю Європу, її вчинок та сміливість чи не характеристика жінок Русі, про яких на батьківщині залишилося так мало згадок.

Більше інформації можна дізнатися на заняттях у Чуткого Івана Андрійовича, у зв'язку з чим запрошуємо на навчання на кафедрі Давньої та нової історії України!

Підготувала матеріал: Марина Тарасюк