Чому так історично склалося, що я "давник"?

Ми постійно маємо справу з викладачами і не замислюємося, наскільки цікаві люди навчають нас історії! Кожна особистість є індивідуальна, має свої погляди на життя, певні амбіції та захоплення. Віктор Федорович, як ви дізнаєтеся далі, у стінах нашого університету працює доволі давно. За цей час багато чого змінилося, але він завжди був відданим своєму факультетові та історії. Кафедру Давньої та нової історії України очолює з 2001 року, проте й це ще не все: упродовж 2003-2014 років Віктор Федорович очолював і наш факультет – був деканом!

Респондент: Колесник Віктор Федорович

Інтерв'юер: Зуденкова Катерина

Чому обрали історичний факультет?

Під час навчання в школі і Прилуцькому педагогічному училищі імені І. Я. Франка, яке закінчив у 1969 р., захоплювався літературою, навіть пробував писати вірші і невеликі новели. Деякі з них публікувалися в обласній молодіжній газеті. Але великий інтерес завжди викликала історія.

Очевидно, минуле має потужний магнетизм у пізнавальній діяльності людей. При вступі у 1969 р. до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (так тоді називався наш університет) історія взяла верх над літературою.

Пам'ятаєте, як сталося так, що пішли саме на нашу кафедру? (Були інші варіанти, які саме? Що підштовхнуло?)

На кафедру давньої та нової історії України я прийшов у вересні 1991 р., завершивши підготовку, у докторантурі, докторської дисертації, присвяченої історіографії робітничого класу, маючи уже науковий ступінь кандидата наук, наукове звання доцента і 17 років науково-педагогічного стажу в університеті.

Тоді розпадалася радянська система, радянська держава-імперія, а завідувач кафедрою історії України – Леонід Герасимович Мельник, який знав мене ще із студентських років (певний час тоді він був заступником декана історичного факультету), запросив працювати на його кафедрі. За що я йому і по сьогодні щиро вдячний.

Хто з викладачів запам'ятався найбільше?

Історична наука в радянські часи була надмірно політизована та ідеологізована. Але, не дивлячись на це, незабутнє враження залишали емоційні і захоплюючі лекції А. К. Буцика, В. О. Маркіної, М. І. Мелащенка, Ю. Ю. Кондуфора, А. А. Вовка та ін.

Який був Ваш улюблений предмет? (Чи викладається він зараз? Якщо ні, то вважаєте його за необхідне повернути?)

До всіх предметів було рівне і відповідальне ставлення, свідченням чого став диплом із відзнакою після закінчення університету.

Усі предмети, які читалися тоді і викладаються сьогодні, очевидно, при відповідальному ставленні до них, збагачують наші знання і розширюють світогляд. Щоправда, кожний викладач, як і кожний студент, має свої науково-освітні уподобання.

Як думаєте, чи еволюціонувала наша кафедра? Стало цікавіше?

Кафедра давньої та нової історії України постійно нарощує науковий та освітній потенціал. Свідченням цього є постійне удосконалення та оновлення курсів, які читають викладачі кафедри, їхній вагомий науковий доробок, використання сучасної методики дослідження, постійне прагнення модернізації освітнього процесу.

Опишіть найкурйозніший випадок, де вам доводилося давати інтерв'ю/надавати історичну консультацію.

На щастя, такого прикладу назвати, або згадати не можу.

Чи змінилися студенти з того часу, як Ви самі ще навчалися?

Студенти змінюються постійно. І це особливо помітно, коли за твоїми плечима понад 50 років навчання і праці в університеті. Радянський студент-історик працював, навчався і жив в системі тодішніх ідеологічно-політичних та суспільно-організаційних інституцій, маючи обмежені можливості для широкої та об’єктивної інформації.

Сьогодні варто відзначити демократизм студентського середовища, прагнення до самостійної (хоча не завжди обґрунтованої) оцінки історичних подій і явищ, уміння користуватися сучасними технологіями в здобутті необхідної інформації. Хоча останнє інколи породжує у частини студентів дещо полегшене ставлення до освітнього процесу.

Загалом, покоління студентів зараз швидко змінюються. Ці зміни обумовлюються часом, новими умовами і тенденціями суспільного розвитку та комунікацій, новими мотиваціями та проявами поведінки.

Що можете розповісти про своє студентське життя?!

Найкраще пам'ять зберігає тих, хто був в одній академічній групі. З одногрупниками ділив найбільше спільного часу, проводив дозвілля, ділився своїм особистим. Дружба не лише об’єднувала, але й додавала сил.

Чому вирішили стати завідувачем кафедри? Адже це не легка праця.

Все дуже просто! Спрацював, як і у більшості людей, здоровий і без ніяких амбіцій кар’єризм.

Назвіть три ключових слова, які б заохотили студентів йти на нашу кафедру.

Слова назвати можна. Але на кафедру ми запрошуємо абітурієнтів за покликом душі, серця і переконанням, що історія своєї країни, свого народу є найціннішим спадком.

Висловіть, будь ласка, побажання студентам-випускникам нашої кафедри/студентам факультету загалом!

Будьте здоровими, сміливо ідіть вперед, реалізуйте свої знання, завжди проявляйте найкращі людські якості.

Віктор Колесник (випускник історичного факультету Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка 1974 р.)