Чому так історично склалося, що я "давник"?

Респондент: Чуткий Андрій Іванович

Ітерв'юер: Зуденкова Катерина

Чому обрали історичний факультет?

Вибір історичного факультету був цілком закономірним для мене особисто, бо історія – це моє захоплення з дитинства. А як казав Сковорода – професію треба обирати за наявними у людини нахилами («сродна праця»). З юнацьких років не уявляв себе в будь-якій іншій сфері.

Пам'ятаєте, як сталося так, що пішли саме на нашу кафедру? (Були інші варіанти, які саме? Що підштовхнуло?)

Варіантів не було, бо як патріот займався саме історією рідної держави. При цьому цікавили ті періоди, що заклали формат розвитку і на модерний період в історії України. Зокрема, зі шкільної лави досліджував Галицько-Волинське князівство. Обрання ж саме кафедри давньої та нової історії України було обумовлено також і тим незабутнім враженням, яке справили викладачі цієї кафедри, зокрема мій науковий наставник – Василь Іринархович Ульяновський.

Хто з викладачів запам'ятався найбільше?

Окрім Василя Іринарховича, ґрунтовністю викладу курсу з персоналістики (Грушевський та ін.) підкорив Віктор Федорович Колесник. А за надзвичайно яскравим поданням лекційного матеріалу – нині покійний світлої пам’яті Леонід Герасимович Мельник.

Який був Ваш улюблений предмет? (Чи викладається він зараз? Якщо ні, то вважаєте його за необхідне повернути?)

Як історик «за внутрішнім переконанням» з інтересом слухав і вивчав всі курси.

Сучасний набір лекційних курсів побудований із максимальним врахування модерних тенденцій в історичній науці та наявним запитам часу. Проте удосконалення мають відбуватися й надалі, із врахуванням тих нових напрямів, що з’являються і вважаються топовими в інших країнах Європи.

Як думаєте, чи еволюціонувала наша кафедра? Стало цікавіше?

Кафедра давньої та нової історії України перебуває в процесі безперервного розвитку, що засвідчує прихід нових викладачів і постійне оновлення переліку дисциплін, що на ній викладаються. Якісно оновлюються й удосконалюються і традиційні курси. Саме тому вона забезпечує ґрунтовні знання з основної частини масиву вітчизняної історії.

Чи змінилися студенти з того часу, як Ви самі ще навчалися?

Безперечно! Студенти стали більш вільними та самостійними. Це проявляється і в намаганні подати власне бачення на історичні події та явища; і в пошуку інформації за допомогою нових каналів.

Загалом, зі студентами тепер супер цікаво працювати. Фактично наше студентство зростало і з самою державою. При чому – явно випереджаючими темпами.

Опишіть найкурйозніший випадок, де вам доводилося давати інтерв'ю/надавати історичну консультацію.

Враховуючи щире захоплення історією та глибоке шанування цієї сфери знань, просто не міг перетворити подання історичного матеріалу на фарс, чи особистий піар, а тому уникав подібних моментів.

Яка історична постать Вас надихає? Чому?

Обирати якусь одну постать в нашій історії складно і скажу відверто – не вповні коректно. Адже ж Бог обдарував Україну численною когортою знакових осіб, що уславились у різних сферах життя. Тож, я радше б вів мову про те, що історика-давника та українського громадянина загалом має надихати сам факт приналежності до однієї з найбільших європейських держав із славною та величною історією!

Чи маєте улюблену книгу, яку неодноразово перечитували? (Не обов’язково історична)

Свого часу важливу роль для поповнення історичних знань для мене мала багатотомна «Історія України-Руси» Михайла Грушевського. Адже ж вона фактично була першою ластівкою, що повертала нам пам'ять про об’єктивну історію нашої держави. На сьогодні ж справді круті історичні праці виходять мало не щодня. Тож виділити когось було б непорядно по відношенню до інших.

І звісно ж художня література – «Айвенго» та «Квентін Дорвард» Вальтера Скотта! Плюс «Граф Монте Кристо» Олександра Дюма. Ці та інші мистецькі написані твори, які тому і вважаються світовою класикою, надали особливого романтичного ореолу історичному дискурсу. Тож, це також підштовхнуло обрати історичну науку як роботу свого життя. Адже ж немає нічого більш захопливого, аніж пошук і реконструкція минулого з метою віднайдення істини!

Яке історичне місце рекомендуєте відвідати одразу після карантину? (в Україні та світі)

В Україні таких місць багато! У першу чергу я б радив відвідати Кам’янець (Кам’янець-Подільський) – місто, у яке я закоханий, і яке для мене є особливим, звісно ж після рідної столиці. Скажу більше – воно все просякнуте та дихає історією!

Серед мало розкручених і тому незаслужено обійдених увагою хотів би назвати Ніжин, що по своєму колоритний. Ну а якщо обирати інші європейські держави, то радив би відвідати Краків та Прагу, що доволі здійсненно. А серед більш віддалених – Грецію, що вся є суцільною пам’яткою минулого, а також замки Німеччини, Франції та Швейцарії.

Головне ж – бажань і сил їх досягати. І щоб всі були здорові та залишалися вірними Кліо!!!

Андрій Чуткий (випускник історичного факультету КНУ 1998 р.)