Чому так історично склалося, що я "давник"?

Респондент: Надтока Олександр Михайлович

Ітерв'юер: Зуденкова Катерина

Чому обрали історичний факультет?

"В школі у мене дівчата-відмінниці списували контрольні з історії та суспільствознавства. Це був знак долі!"

Пам'ятаєте, як сталося так, що пішли саме на нашу кафедру? (Були інші варіанти, які саме? Що підштовхнуло?)

"Радянський період історії мені ніколи не був аж таким цікавим, можливо внаслідок його виразної неукраїнськості. Я й зараз ближче столітньої давнини не заходжу. Максимальне наближення до сучасності – Українська революція 1917–1921 рр.!

На нашу катедру був запрошений науковим керівником – Віктором Федоровичем Колесником, я з радістю погодився! А до цього працював доцентом катедри міжнародних відносин приватного Київського міжнародного університету. Відтоді я маю інтерес до сучасної зовнішньої політики країн Сходу і читаю вже нашим магістрам сходознавцям відповідний курс)))"

Хто з викладачів запам'ятався найбільше?

"Навчався в Донецькому державному університеті, потім в аспірантурі КНУШ. З викладачів були потужними професори А. Моруженко (археологія, етнографія), М. Молдавська (середньовічна доба), П. Мирошниченко (історія Росії), В. Пірко (джерелознавство та історіографія). Особливо тепло згадую професора Василя Олексійовича Пірка – це він мені колись запропонував стати пошукачем (заочна аспірантура) катедри джерелознавства та історіографії попри мій шокуючий для Донецька націоналізм – на початку 1990-х очолював Донецьке УНСО. Тому коли я вступив до аспірантури в КНУШ – я вже мав публікації і складені кандидатські мінімуми. Світлої памʼяті Василь Олексійович Пірко дуже любив Україну, людина з позицією, родом з Галичини. Помер за два роки до подій Революції Гідності та окупації Донецька, де й похований. Царство небесне і вдячність чудовій людині!"

Який був Ваш улюблений предмет? (Чи викладається він зараз? Якщо ні, то вважаєте його за необхідне повернути?)

"Дуже подобалась етнографія. Потім під впливом професора Мирошниченка захопився на певний час вивченням історії Росії. І лише з часом вийшов на правильну дорогу (!) – почав детальніше вивчати історію України. Так я зблизився з професором Пірком, який завжди залишався українцем у денаціоналізованому Донецькому університеті, де викладання наприкінці 1980-х – на початку 1990-х відбувалося ще російською мовою!"

Як думаєте, чи еволюціонувала наша кафедра? Стало цікавіше?

"Катедра еволюціонувала за кадровим складом насамперед. Відійшов у вічність Олег Іванович Божко (Царство небесне світлій людині!), Світлана Павлівна Юренко займається творчістю та вихованням онука вже не будучи в штаті катедри, Володимир Іванович Сергійчук перейшов на іншу катедру, але новоприбулі, проте досвідчені викладачі, поповнили наш склад – Леонід Петрович Могильний та Андрій Іванович Чуткий. Стосовно професійного рівня викладачів і мене самого – не мені судити, але наша катедра залишається традиційно серед лідерів за публікаціями книг, збірників джерел та монографій, віднедавна – участі в історичних фестивалях «Legio Historica», в патріотичній громадській діяльності, в тому числі у волонтерській допомозі фронту. І наша катедра за самою тематикою інтересів та досліджень є класичною в національному дискурсі, така собі cathedra antiqua Ruthenia-Ukraina!"

Опишіть найкурйозніший випадок, де вам доводилося давати інтерв'ю/надавати історичну консультацію.

"В листопаді 2014 р., після отримання нашим взводом десантників бойової задачі з охорони і супроводження ракетного підрозділу, ми займалися облаштуванням бліндажу. Один з наших військових – колишній морський піхотинець, вирішив викласти з кинутої цегли справжній, хоча й невеликий камін! Виклав, обмастив глиною, яку взяли з ґрунту, а на наступний ранок ми побачили справжнє диво – на передній стінці каміну, якраз посередині виднівся чотирикутний Хрест правильної форми, який дивовижно утворився внаслідок висихання частини глиняного покриття! Військові підрозділу були цим настільки вражені, що майор Володимир Панченко, наш командир, запропонував мені «щось розповісти хлопцям з історії релігії». Вирішили і зробили – щонайменше місяць кожної неділі у вільний час ми збиралися в офіцерському наметі і я читав лекції з релігієзнавства. Заходили також і ракетники, які нам потім розповідали про особливості застосування тактичних ракетних комплексів! Так, крім несення служби, ми збагачувались новими знаннями!!!"

Чи змінилися студенти з того часу, як Ви самі ще навчалися?

"Навряд… Завжди у студентів залишався час на розваги і яскраві епізоди життя, і завжди навчався краще той, хто не помилився зі своїм вибором! Хоча в роки мого навчання в університеті – 1988–1993 рр. у нас не було ані компʼютерів, ані мобільних телефонів, а вперше подивився фільм з касети відеомагнітофона здається на третьому курсі))) В тому гуртожитку, в якому я жив у Донецьку – студмістечко біля озер і парку Щербакова, ми протягом веселих років студентського життя досить часто співали українські пісні (під гітару і без), в тому числі пісні вояків УПА – наприклад «Повіяв вітер степовий», «Червона калина», дуже зворушливу козацьку пісню «Чорна рілля ізорана» співав мій друг Сашко Добровольський. (Тепер у цих гуртожитках казармені приміщення російських окупантів та місцевих колаборантів. Нехай же наблизить Господь час розплати з ворогами України!).

В 1989 р. на громадських засадах брали участь в археологічних розкопках на Рутченковському полі в Кіровському районі м. Донецька, де в 1941 р. перед приходом Вермахту енкаведисти розстріляли поранених радянських солдат (не було чим вивозити імовірно!) та учнів фабрично-заводських училищ – дітей «ворогів народу». Нашуміла була історія. Все організовував «Меморіал» і справа стала відома на весь совок, інформацію оприлюднили як у місцевих, так і столичних виданнях. Та інші були цікаві заходи українського патріотичного спрямування.

А також грали у футбол – проводився чемпіонат історичного факультету з міні-футболу між командами курсів у два кола – восени та навесні. Ваш викладач є двічі чемпіоном історичного факультету Донецького державного університету з футболу і мав більше 100 забитих мʼячів! Гадаю, все це цікаво і близько й сучасним студентам)))".