Хто врятував фрески зруйнованого Михайлівського Золотоверхого собору і де вони знаходяться зараз?

Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий собор – одна з найвидатніших пам’яток давньоруського часу. (1108 р.- дата закладення собору кн. Святополком Ізяславичем). Таким був собор до трагічного 1934, доки на догоду планам керівництва про створення урядового центру, Інститут історії матеріальної культури АН УСРР визнав пам’ятку XII ст.(!) такою, що не має історичної цінності.

Собор мав унікальне поєднання мозаїки і фрескового розпису. Подібне оздоблення інтер’єру храмів Х-ХІ ст. ми можемо спостерігати сьогодні лише у Софії Київській, всі інші зразки подібного поєднання залишились лише в описах та дослідженнях втрачених пам’яток того часу.

Ряд дослідників, які виступали проти знесення собору поплатились згодом свої життям. Вони не мирилися з жорстокою політикою радянської влади щодо історичних цінностей і намагались чинити опір: Федір Ернст, Іполит Моргилевський, Стефан Таранущенко. Найбільш відомим є Микола Макаренко – легендарний український археолог, який був першим, хто відмовився підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого. 1937 постановою "трійки" був засуджений до смерті.

Численні протести дали змогу отримати дозвіл на зняття зі стін собору найцінніших фрагментів. Дуже клопітка і важка технічно робота вимагала часу і фахівців відповідної кваліфікації. Роботи по дослідженню і зняттю мозаїки зі стін доручили групі мозаїстів Всеросійської академії мистецтв на чолі з професором Володимиром Фроловим. На всі демонтажні роботи виділили трохи більше місяця.

Якщо взяти до уваги обсяг робіт, які необхідно було виконати, часу фактично не було.

Перед дослідниками стояла надзавдання. З одного боку вони власноруч руйнували мозаїки, по шматочках розбираючи мозаїку, нумеруючи кожний шматочок смальти і переносячи у точній відповідності на нову основу. А з іншого – це був єдиний шанс врятувати хоч щось. Процес демонтажу був надто ризикованим, тому київській художниці Людмилі Морозовій доручили виконання копій окремих фрагментів, а І. Моргилевський і Е. Данькевич, науковий співробітник Інституту судової експертизи, зробили детальні фотографії усіх композицій. Збереглось також небагато фресок, зображення яких вирізали з стін собору.

1935 року фрагменти апсиди перевезли у приготоване приміщення на другому поверсі південної галереї Софійського собору, де вони зберігаються і сьогодні.

Мозаїку «Причастя Апостолів», долішні та вертикальні орнаменти змонтували в цілісну мозаїчну композицію на стіні, що відповідала формі апсиди Михайлівського Золотоверхого собору. Також зберігаються мозаїчні композиції «Архідиякон Стефан» і «Апостол Фадей», орнаменти, фрагменти постатей святих; фрескова композиція «Благовіщення», постать святого Захарії та ін., решту ж передали іншим музеям всупереч настоюванням Володимира Фролова.

Саме у Софії Київській ви можете ознайомитись з безцінними залишками давньоруського мистецтва і осягнути весь героїзм праці дослідників та реставраторів.

Більше про це шукайте за посиланням

https://bit.ly/2OU62ln

Лука О. Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору в Києві: з історії мистецької пам’ятки ХІІ ст. / Оксана Лука // Наукові записки УКУ. - 2015. - Ч. 5 : Богослов’я, вип. 2. - C. 313-342.