Український медик, який врятував Південь України від чуми?

Період XVII – XVIII ст. був позначений у Європі останнім потужним спалахом т.зв. чорної смерті – чуми. Традиційно вона заносилась до Європи саме через Південну Україну. Цей український регіон був слабко заселеним у той час також і внаслідок постійних спалахів епідемій чуми. Водночас ефективні способи боротьби були відсутні як в силу нехтування пануючими над українськими землями державами засобами боротьби, так і самим станом медицини у них.

Тож порятунок потопаючих став справою рук самих потопаючих. Те, що виявилась неспроможною здійснити Російська імперія, яка саме підкорила Південну Україну, виявилось під силу самим українцям. Дійсно, постійні війни та різноманітні епідемії внаслідок сусідства зі східним світом, обумовили віддавна високий рівень медичних знань в Україні, що доповнився традиційною природною кмітливістю та значною допитливістю і прагненню до нових знань самих українців.

Саме тому Україна дала світу одного із засновників сучасної епідеміології, талановитого лікаря практика Данила Самойловича (1742 – 1805 рр.). Здобувши освіту спочатку в Україні, він затим продовжив і поглибив її у Західній Європі (в університетах Страсбурга та Лейдена) та став першим українцем, котрий здобув науковий ступінь за кордоном. Мав значну медичну практику.

Результатом здобутих теоретичних і практичних знань стало припущення, що чума має збудника, що передається і спричиняє епідемії; а також першим науково довів можливість протичумних щеплень. На підставі цього ним були розроблені проти-епідеміологічні заходи, що були покладені в основу карантинних заходів, до кораблів у чорноморських портах. Це дозволило створити запобіжники проникненню чуми і сприяло подоланню чумних епідемій на півдні України.

Наукові заслуги Данила Самойловича були визнані в Європі, зокрема обранням його багатьох західноєвропейських хірургічних академій. Значну популярність мали його праці з медицини.

Бородій М.К. Данило Самійлович Самойлович. — К. : Наукова думка, 1987. — 152 с.