У боротьбі за рівність

З середини ХІХ століття в Україні почали поширюватись ідеї емансипації, особливо інтенсивно вони проникають до західних територій, які на той час знаходилися під владою Австро-Угорщини. Загалом дізнавалися відомості про участь у соціально-культурних процесах жінок інших земель Австро-Угорщини та держав Західної Європи. Деякі тогочасні видання починали публікувати статті про відомих жінок Європи, почали з’являтися публікації аналітичного змісту, у яких йшлося про вміння жінок та ін.

Звичайно ж, сама ідея того, що жінка матиме рівні права з чоловіками та відповідатиме за себе, знаходила як противників, так і прихильників. Серед останніх доволі багато було й чоловіків, які вважали, що жінкам просто необхідно мати освіту. Якщо говорити про конкретних осіб, які підтримували емансипаційні рухи на Галичині, то це Леся Українка, Наталя Кобринська, Ольга Кобилянська, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик та багато інших, серед них був й Іван Франко.

Іван Якович Франко – це, певно, неперевершена постать для нашої Батьківщини, оскільки проявив себе як поет, історик, етнолог, політик, законодавець моди (ми говорили про це в наших попередніх тестах), а також як борець за рівність чоловіків та жінок (у наш час звуться «феміністами»). Звичайно, хтось може сказати, що він не був активним борцем за рівноправ’я і тому подібні речі, але разом з тим не слід забувати й час про який ведеться мова – час, коли фактично вперше почали говорити про те, що жіноцтво має не гірші здібності, ніж чоловіки, час, коли розпочиналася лише перша хвиля фемінізму.

У своїх статтях Іван Якович висловлював ідеї про те, що одним із найважливіших завдань подружжя та однією з основ родинного щастя є виховання дітей «на правдиво поступове і сильне покоління», тобто поряд з новими тодішніми течіями, які були популярними у суспільстві: соціалізм, емансипація жінок та ін., у нього завжди поряд стояв націоналізм. Тож, й не дивно, що Франко прагнув залучати до освіти все населення, аби вся нація була освіченою, на добро вітчизни.

Тому, коли Наталії Кобринській вдалося організувати жіноче об’єднання — Товариство руських жінок (фактично започаткувало український жіночий рух в Західній Україні), Іван Франко став одним із перших, хто підтримав її в цій нелегкій справі та подав руку допомоги. Основною метою товариства стало поширення освіти серед українського жіноцтва. 20 листопада 1884 року на зібранні Товариства, у Станіславові, Іван Якович виголосив промову, у якій зазначив, що лише розумні, освічені та мислячі матері, сестри, жінки можуть виховати розумне, освічене та мисляче покоління.

Наталя Кобринська

Відповідно, І. Франко і наголошував на ідеї створення літературного збірника, у якому друкуватимуться твори жінок – українських літераторок, оскільки сам Франко вбачав у літературній творчості засіб самоосвіти жінок, та роботу, яка надавала їм кращий заробіток для самостійного життя, ніж будь-який інший. Дійсно, уже 1887 р. у Львові Н. Кобринська змогла видати альманах під назвою «Перший вінок». У ньому були вміщені прозові, поетичні та публіцистичні твори, етнографічні й антропологічні розвідки, статті про історію та розвиток жіночого руху тощо. Авторами стали жінки, як із західної частини України, так і зі східної: Н. Кобринська, Олена Пчілка, Л. Старицька, Ганна Барвінок, Дніпрова Чайка, О. Хорунжинська-Франко, О. Гузар-Левицька, С. Навроцька-Палій, О. Кобилянська, А. Павлик та ін.

А вже у 1878 р., у листах до своєї першої любові Ольги Рошкевич, які нагадують наукові розвідки, І. Франко так окреслив своє бачення ідеалу жінки: «Ідеал мій є женщина в повнім значенню слова, женщина-чоловік, женщина — мисляча, розумна, чесна і переконана...».

Іван Франко та Ольга Рошкевич

Таким чином, варто сказати, що ідейними натхненниками жіночого руху на західноукраїнських землях були як і жінки, так і чоловіки. Головним борцем за повноцінну освіту для жінок став Іван Якович Франко. Він вважав, що жінка така сама як і чоловік за своїми розумовими здібностями. У своїй літературній творчості він мав образи жінок, які й досі захоплюють читачів своїми рисами – гордість, сміливість, шляхетність.

Героїня фільму «Захар Беркут» Мирослава,знятого за мотивами однойменної повісті І. Франка

Підготувала матеріал: Зуденкова Катерина