Родина Гаспринських - авангард кримськотатарського національного відродження

Упродовж ХІХ ст. на Кримському півострові активізується національний кримськотатарський рух, особливого розвитку він досяг на початку ХХ ст. з приходом першої революції в Російську імперію. Розуміючи необхідність суспільної підтримки національних ідей, потребу освіти, розвитку культурного життя Ісмаїл Гаспринський намагається здійснювати певні реформи.

Ісмаїл Гаспринський – письменник, педагог, громадсько-політичний діяч. Кримські татари звуть його «дідусем нації». Він став лідером свого народу, та на межі XIX-XX ст. він здобув авторитет серед усіх ісламських народів Російської імперії та Близького й Середнього Сходу.

Ісмаїл Гаспринський здобув початкову освіту вдома, згодом навчався в Московській військовій гімназії. У 20 років Ісмаїл вирушив до Парижа, щоб поповнити знання. Після повернення на Батьківщину Ісмаїла Гаспринського було обрано депутатом Бахчисарайської міської думи, а згодом і міським головою.

У 1883 р. І. Гаспринський почав видавати та редагувати першу національну газету кримськотатарською та російською мовами під назвою «Терджиман». Газета довгий час була єдиним тюркомовним періодичним виданням у Російській імперії, а також стала джерелом інформації про життя тюрко-мусульманських народів на теренах Російської імперії. Спочатку це був тижневик, а потім газета виходила і три рази в тиждень, і щодня. Вона проіснувала до самої смерті Гаспринського в 1914 році, а потім ще чотири роки виходила під редакторством його сина – Рефата. Крім того, ним видавалися щотижнева газета «Міллет» («Нація»), журнал для дітей «Алем субьян» («Мир дітей») кримськотатарською мовою, гумористичне видання «Ха-ха-ха!», журнал для жінок «Алем нісван» («Світ жінок»), редактором якого була його дочка Шефіка Гаспринська.

Шефіка Гаспринська стала гідною дочкою батька та продовжила його активну діяльність. Саме Шефіка очолювала в Криму рух кримськотатарських жінок за емансипацію. Народилася дівчина в 1886 р. у Бахчисараї.

У роки революції Шефіка Гаспринська веде активну політичну діяльність: ініціює створення Кримського центрального мусульманського жіночого комітету; у Бахчисараї 1917 р. відбувся перший жіночий мітинг, на якому її обрали головою жіночого мусульманського комітету.

У жовтні 1917 р. в Сімферополі на з’їзді громадських та народних організацій було прийняте рішення скликати І Курултай кримськотатарського народу. Так, у листопаді 1917 року вона була обрана делегатом I Курултаю кримськотатарського народу від євпаторійського повіту.

У 1917 р. рішенням Національного уряду кримськотатарського народу Шефіка була призначена директоркою Сімферопольського жіночого педагогічного училища (Дар-уль-муаллімін).

Згодом Курултай був розігнаний більшовиками, Шефіка Гаспринська покинула Крим, переїхавши в Азербайджан до чоловіка, де організувала педагогічне училище. Але випробування на цьому не закінчилися – через три роки національний азербайджанський уряд повалили, а її чоловіка розстріляли. Шефіка емігрує до Туреччини, де і минув залишок її життя. Вона заснувала і очолила «Союз кримськотатарських жінок» у Стамбулі. Крім цього, Шефіка займалася проблемами кримськотатарських емігрантів і благодійністю. Шефіка Гаспринська померла у 1975 р. у Туреччині.

Підготувала матеріал: Катерина Зуденкова