Усім привіт! Цього року я стала бакалавром, обравши на першому курсі нашу улюблену кафедру. Чесно кажучи, стало це трішки несподівано - будучи ще ученицею дуже цікавилася новітньою історією, особливо України, хотілося докопатися до істини всіх страждань, які знесла наша нація впродовж ХХ століття. Проте, коли я вступила на історичний факультет, то зрозуміла, що істина криється значно глибше, а в часовому проміжку – значно давніше! Крім того, не лишив мене байдужою і курс «Вступ до спеціальності» Василя Іринарховича, який захоплював своїми незвичайними темами лекцій та високим професійним викладанням матеріалу! Тож, вибір було зроблено на користь нашої кафедри!
Скажу відверто, що кожен з предметів, який викладався на кафедрі був по своєму корисний та цікавий. Але найбільше вподобала курс Олександра Михайловича Надтоки «Український національний рух у ХІХ ст.». Захоплюючі лекції, інформативні семінари, нові для мене джерела та новий погляд на вже відомі! Загалом можу сказати, що завжди цікавилася життям жінок у минулі століття, їх смаками, поглядами, наскільки зручно та комфортно їм було жити під пильним поглядом забобонного суспільства. Так як лише в ХІХ столітті починається активна фаза боротьби жінок за свої права (як у світі, так й Україні) - виникають перші товариства, навчальні заклади, змінюються підходи в системі освіті для жінок, зокрема в Російській імперії, тому погляд свій зосередила на жіночій освіті ХІХ ст. в Російській імперії, зокрема навчальні заклади Києва. Оскільки ж в глибині душі я людина, яка сповнена романтизму, то відповідно й «закохалася» я у таке романтичне ХІХ століття! Століття, яке сповнене важливих подій для становлення нашої нації, століття Шевченка та Франка, століття змін! Та крім історії маю і певні інші вподобання – обожнюю читати книги, подорожувати, фотографувати, загалом не сидіти на місці, а ще – дивитися українське кіно! Колись мене запитали: «А воно є?». Так, так воно є!!! Є й серіали, і короткометражки, і драми, і патріотичне кіно, і документальне… Різноманітне! Щодо книг, то крім наукової літератури обожнюю читати ще й художню! Деякі твори можу перечитувати по кілька разів! Улюбленою поетесою є Ліна Костенко, яка написала «І кожен фініш – це по суті старт», ці слова надихають мене на чергові звершення.
Коли маю вільний час, то люблю з друзями, як і всі студенти, прогулятися столицею. Київ люблю за його різноманітність та поєднання непоєднуваного. Обожнюю Софіївську площу та Софіївський собор, з дзвіниці якого відкривається прекрасний вид на центр міста. Люблю відвідувати Мистецький Арсенал, де завжди нестандартні підходи до створення виставок та різних освітньо-культурних подій у його стінах. Особливо ж приваблює щорічний фестиваль – Книжковий Арсенал, на якому презентують нові видання, відбуваються зустрічі з авторами, проводять цікаві лекції. Пишаюся, що на цей міжнародний фестиваль запрошують викладачів і нашого університету (Ірина Василівна Ігнатенко), зокрема й кафедри – Олексія Григоровича Сокирка. Тож, Книжковий Арсенал для тих, хто хоче прикупити книжкові новинки та послухати цікаві лекції й історії відомих людей! З гастро-місць, де можна смачно поїсти та насолодитися атмосферою, раджу відвідати Musafir, особливо для любителів кримськотатарської культури. Як і кожен зі студентів маю безліч спогадів за роки навчання в університеті, хоча ще не пройдено все. Надто сильно осіло в пам’яті 1 вересня, як з друзями бігли до університету, щоб не спізнитися; як при вході до «червного» ледь не притисло дверима… Проте не було б, що згадати, якби мене не оточували ті прекрасні люди, яких я зустріла саме в стінах «червоного». Найбільше спогадів, які лишуться зі мною назавжди, пов’язані з часом, який провела зі своїми друзями!
Ще варто сказати, що наша редакційна група – маленька сім’я, яку я дуже люблю. З Антоном ми були одногрупниками, разом обговорювали багато історичних питань, вступали в дискусії, ходили на екскурсії! Він був найкращим старостою! Марина допомогла мені розкритися в певних ініціативах – вона була головою СРГ № 7. Разом з нею ми написала безліч важливих положень, а ще Марина навчила мене встигати виконувати все до дедлайнів! Також хочу подякувати своєму науковому керівнику Олексію Григоровичу Сокирку, який скерував мене у те наукове поле, де мені було цікаво працювати й відкривати для себе нове. Наостанок скажу, що ми часто стоїмо перед складним вибором, але щоб ми не обрали – легко ніколи не буде! Завжди на кожне «так» знайдеться «ні», і навпаки. Тому найголовніше йти до своєї цілі, але завжди залишатися Людиною!
