Петро Могила та його дарунок Христу

Півроку тому церква Спаса на Берестові була знова відкрита для відвідувачів. Окрім того, що було відреставровано сам храм (до слова, це одна з небагатьох пам'яток ЮНЕСКО в Україні!), зараз довкола нього є чудовий простір для відпочинку та прогулянки. Однак, сьогодні все ж поговоримо про саму церкву.

Наскільки нам відомо, храм було зведено Володимиром Мономахом і у подальшому тут поховано деяких представників Мономаховичів, зокрема й засновника Москви, Юрія Долгорукого. Деякі давньоруські поховання і зараз збережені довкола храму.

На жаль, як і практично всі храми Києва, церква не пережила монгольського руйнування та довго стояла руїною. Аж доки за неї не взявся Петро Могила, мова про котрого піде далі.

В основному, ми пам'ятаємо Могилу за його портретним зображенням, яке фігурує в кожному підручнику.

Зображення Петра Могили, за яким його пізнає кожен школяр/студент/

громадянин України

Однак, крізь віки збереглася фреска, яка знаходиться у церкві Спаса на Берестові, і котра є прижиттєвим зображенням Петра Могили. Фреска має назву "Моління" або "Дарунок Петра Могили". На ній ми бачимо, як цей відомий церковний реформатор стоїть у архієрейському одіянні на колінах перед Христом тримаючи в руках храм, як дарунок для Нього.

Такий мотив є не випадковим. Саме Могила відновив цей храм, вивів його із забуття - і таким чином він немов підносить цю церкву як дарунок в ім'я слави Божої. Крім того, на фресці можемо помітити, як Могила отримує частку божої благодаті, яка надходить від Христа на престолі.

Петро Могила на фресці "Моління"

До слова, Петро Могила не єдиний визначний діяч історії нашої країни, що присутній на цій фресці. Ліворуч від Христа ми можемо помітити рівноапостольного князя Володимира Святого. Його присутність тут теж не випадкова.

Володимир Святий на фресці "Моління"

Як відомо, Могила провадив на фундаменті Десятинної церкви розкопки (до слова, найперші на території Києва!), у результаті чого було знайдено буцімто рештки княгині Ольги та її не менш славетного онука Володимира Великого. Деякі частини кістяка Могила передав у якості мощей до Московії, але череп рівноапостольного князя, як нам відомо, було урочисто передано саме до церкви Спаса на Берестові. Щоправда, під час Другої світової його надіслали до Ленінграду, де він і був загублений.

Тож, як бачимо, фреска для нас є доволі цікавим візуальним джерелом могилянської епохи. Воно показує усвідомлення серед тогочасної руської еліти (і Могила, безперечно, є одним із найбільших її репрезентів) своєрідної культурної та духовної спадковості від Києворуської держави до українських земель ХVII ст.

Хочеш мати ще глибші пізнання про українську історію та культуру? Тоді чекай анонсів на наступні екскурсії, які проходять разом із викладачами катедри давньої та нової історії України!

Підготував до публікації: Антон Столяров